класний керівник

Опис системи виховної роботи                                            

Людина – найвища цінність.

                                                                                В.О.Сухомлинський

Шлях України у щасливе майбутнє пролягає через виховання. Виховання в житті людей – первинне і головне, усе інше – його наслідки. Там, де виховання відкладають «до кращих часів» і починають вирішувати інші, загальніші і важливіші, як здається, проблеми, ці кращі часи не настають ніколи. Виховання – це саме життя, а життя «на потім» відкласти не можна. Виховання - це процес соціальний в найширшому розумінні. З усім складним світом навколишньої дійсності дитина входить у безкінечне число відносин, кожна з яких незмінно розвивається, переплітається з іншими відносинами, ускладнюється моральним і фізичним зростанням самої дитини. Завдання класного керівника – спрямувати цей розвиток і керувати ним.

«Діти живуть щохвилини, щогодини, щодня, живуть невпинно й безупинно,» - писав великий педагог  Ш. Амонашвілі. Шкільне життя - лише частина цілісного процесу життєдіяльності дитини. Я переконана, що на кожному ступені розвитку особистості школа, а зокрема і класні керівники, повинні створювати умови для повноцінної життєдіяльності дитини. Повнота, яскравість думок, почуттів, образів, які переживають учні у навчально-виховному процесі, - необхідна умова розквіту їхньої індивідуальності. Учень – це завжди Людина з великої літери, тому що він потенційно невичерпно багатий. І саме школа повинна допомогти дитині заглянути в себе і визначити набір цінностей, які узгоджуються з її неповторною людською сутністю, які забезпечуватимуть її компетентність як громадянина, патріота, члена колективу, сім’янина,  особистості. Саме у цьому я вбачаю своє основне завдання як класного керівника.

    Досягнення людиною життєвого успіху є однією з найважливіших проблем, які постали перед людством у XXI столітті. А успішність людини, як показує досвід, залежить, насамперед, від її компетентності. Погоджуюсь із твердженням англійського філософа Едмунда Берка: «Людина народжена не для того, щоб бути весь час щасливою – це неможливо. Вона народжена, щоб бути Людиною. Потрібно вступати в життя так, як ідуть в бій: хоробро і підготовлено».  Щоб мати можливість знайти своє місце в житті, молода людина, на мою думку, повинна володіти такими якостями:

·        знати своє життєве кредо, мати ціль у житті;

·        орієнтуватись у системі найрізноманітніших цінностей;

·        здійснювати відповідальний життєвий вибір;

·        самостійно і критично мислити;

·        усвідомлювати, де і яким чином здобуті знання можуть бути використані;

·        грамотно працювати з інформацією;

·        бути здатною генерувати нові ідеї, творчо мислити;

·        бути комунікабельною, контактною у різних соціальних групах;

·        вміти самостійно працювати над розвитком духовності та інтелекту;

·        бути конкурентоздатною в суспільстві з ринковою економікою;

·        приймати рішення і нести відповідальність за їх реалізацію.

     Таким чином, життєва компетентність дітей – основа розвитку особистості.

      За інноваційним потенціалом свій досвід вважаю комбінаторно-модифікаційним, що полягає в нових конструктивних поєднаннях та раціоналізації відомих педагогічних ідей, методик виховної роботи і використанні їх класним керівником, що зацікавлений в гармонійному розвитку кожного свого підопічного, учнівського колективу в цілому і твердо стоїть на принципах педагогічної етики, людяності, високої моралі.

Моя робота як класного керівника ґрунтується на гуманістичній сутності дидактики В.Сухомлинського. Ідеї і принципи його технології гуманного колективного виховання полягають у тому, що у вихованні немає головного і другорядного, виховання – це перш за все людинознавство, це постійне духовне спілкування вихователів і учнів, це виховання людини в людині. У своїй роботі спираюся на закони виховання за В.Сухомлинським:

·        радості: геть нудьгу, посмішка на обличчях дорослих і дітей;

·        краси: будь красивим сам і бережи красу навколо;

·        доброти: будь чуйним і уважним до людей;

·        працьовитості: працюй сам і поважай працю інших людей;

·        дружби: хочеш мати друга – будь ним;

·        поваги: якщо хочеш, щоб тебе поважали, – поважай інших;

·        ввічливості: кожний твій вчинок відображається на інших людях; не забувай, що поряд з тобою людина;

·        відповідальності: кожний повинен бачити наслідки своїх вчинків і відповідати за них.

        У своїй роботі керуюсь вимогами  «Основних орієнтирів виховання учнів 1-11 класів загальноосвітніх навчальних закладів України», які мають програмний характер і розраховані на весь період виховної діяльності з учнями конкретного класу з урахуванням вікових, індивідуальних та психолого – педагогічних особливостей учнів. Відповідно до цього документа моїм завданням було створення цілісної моделі виховної системи на основі громадянських та загально людських цінностей. У цьому документі зазначено, що головним завданням сьогоднішньої освітньої практики є створення виховного простору, під яким розуміємо не тільки середовище, а й духовний простір учня і педагога, простір культури, що впливає на розвиток особистості. Визначальною тенденцією виховання стає формування системи ціннісного ставлення особистості до соціального і природного довкілля та самої себе.

Є різні підходи до організації діяльності школярів та різні виховні технології. Серед них мені, як класному керівнику, найбільш імпонують технологія колективної творчої діяльності та проектна технологія.

         Впродовж кількох років я працюю над проблемою «Використання проектних технологій у виховній роботі з класним колективом». Мету своєї роботи  вбачаю у тому,  що у процесі спільної діяльності під час роботи над проектом в учнів формуються такі якості, як уміння працювати в колективі, брати відповідальність за вибір, рішення, розділяти відповідальність, аналізувати результати діяльності, підкоряти свій темперамент, характер, час інтересам спільної справи.

Досвід роботи з методу проектів показує, що учні можуть виступати активними учасниками процесу створення проекту, виробляти свій власний погляд на інформацію, визначати мету й задачі й шукати шляхи їхнього рішення.

Метод проектів дозволяє учням учитися на власному досвіді й досвіді інших у конкретних справах і приносить задоволення учням, що бачать продукт власної праці.

          Проектно виховна  технологія є однією з найбільш перспективних методик, що сприяють формування  в учнів життєвих навичок соціальної активності . Вона є одним із провідних засобів перетворення школи із школи навчання на школу життя, формування та актуалізації життєвого досвіду учнів, оволодіння навичками планування власної діяльності, вибору засобів та шляхів її здійснення. Діяльність за проектом допомагає учням включитися в активну соціальну дію.

         У практиці своєї роботи з класом використовую різноманітні проекти: довгострокові та короткотривалі, колективні та індивідуальні, благодійні, творчі, екологічні .

          Проблему для проекту беремо з реального життя, таку, що має значення для самих дітей і для багатьох людей. Для вирішення цієї проблеми учні повинні використати ті знання, що вони мають, і набути нових.

         Найбільш результативним проектом нашого класу вважаю соціальний (благодійний) проект «Територія добра».  Над ним ми працюємо вже третій рік . Для реалізації проекту була створена волонтерська група, до складу якої ввійшли всі учні класу. Група обрала назву «Доброчинці» та девіз: «Твори добро, звершай, та нагороди ти від цього не чекай».

        Також вдалими проектами стали: «Громадянином ти повинен бути», «Полтавщина – перлина України», «Форум творчості», «Щаслива родина», «Ростимо здорове майбутнє»

        Як ми реалізовували наші проекти? (див. додаток 4)

       Мені, як класному керівнику, приємно спостерігати, як  зростає  активність дітей, вміння самостійно розподіляти обов’язки, спільно працювати у колективі, брати на себе відповідальність і доводити справу до кінця. Я переконалась, що використання в педагогічній практиці методу проектів навчає дітей самостійно думати, знаходити і вирішувати проблеми, використовуючи для цього знання з різних галузей. Діти набувають здатності прогнозувати результати, можливі наслідки різних варіантів рішення, уміння встановлювати причинно-наслідкові зв’язки.

         Та головним завданням використання методу проектів у виховній роботі  я вважаю набуття учнями досвіду, який може стати їм у нагоді в подальшому житті, формування певних навичок поведінки, стилю життя.

Значну частину позакласних заходів різної тематики організовую за технологією КТД: конкурс-захист «Професії мого роду», інтелектуальна гра «Найрозумніший», турнір знавців поезії та рідної мови, пісенний аукціон, новорічні свята, конкурс «Козацькому роду – нема переводу», День здоров’я та спорту та інші.

Я переконалась, що будь-яка справа лише тоді по-справжньому цікава для дітей, коли задумана і організована самими дітьми.

        Колективна творча справа – це спільний пошук кращих рішень життєво важливих завдань спільно з дітьми і дорослими. При організації виховних заходів враховую принцип «зміни ролей» і залучення всіх учнів до виконання таких організаційних дій, що сприяють їх особистісному розвитку і готують до майбутньої самостійної діяльності.

 Організовуючи захід за технологією КТС, виділяю такі етапи його підготовки і проведення:

1. У класі створюю тимчасову ініціативну група, своєрідну раду справи, якій доручається розробка плану майбутнього заходу. Таким чином у дітей формується досвід самоуправління, вони привчаються до оцінки і самооцінки.

2. Тимчасова ініціативна група спільно планує, розробляє програму, (композицію, сценарій) майбутнього заходу.

3. Після розробки програми заходу група складає список підготовчих справ, коштів, матеріалів, що необхідні для розв’язання задуму. Як результат, в учнів розвивається практичність, діловитість, уміння передбачати умови, які забезпечать успіх майбутньої справи.

4. Ініціативна група, використовуючи усі свої організаторські уміння, розподіляє між учасниками заходу завдання, доручення, щоб забезпечити виконання кожного пункту програми.

5. Клас, отримавши завдання, включається в діяльність по підготовці колективного заходу.

6. Проведення підготовленого заходу.

7. Зустріч тимчасової ініціативної групи відразу ж після завершення заходу, в ході якої відбувається формування уміння самоаналізу колективної діяльності, розвиток досвіду практичної оцінки дій, вмінь, звичка до обов’язкової оцінки результатів своєї діяльності, досвід дотримання єдності задуму і його втілення в дійсність.

Я переконалась у значних перевагах проектної методики та технології колективної творчої діяльності. Це, насамперед, набуття учнями соціальних навичок: роботи в команді, орієнтації на виконання певних завдань, критичний аналіз досягнутого, вміння відстоювати власну точку зору, формування відповідальності за роботу. Всі ці якості просто необхідні для життєво компетентної особистості, яка є активним членом суспільства.

Розвиток соціальної активності моїх учнів відбувається в процесі створення соціально-педагогічних ситуацій, які виникають під час реалізації акцій і заходів соціально значущого та суспільно корисного характеру. Процес розвитку соціальності дітей зумовлений змістом спільної суспільно корисної діяльності, яку я розглядаю як чинник соціального виховання. У ході цієї діяльності відбувається засвоєння учнями класу певних соціальних цінностей, розвиток соціальних якостей, соціальних почуттів і набуття позитивних зразків соціальної поведінки, а також морально-етичних взаємовідносин.

Учні мого класу є постійними і активними учасниками всіх загальношкільних суспільно корисних заходів та акцій.

         Одним із важливих чинників створення виховного простору, який  сприяє формуванню соціальних компетентностей учнів, є робота учнівського самоврядування.  

Наш час потребує лідерів нової формації, людей компетентних, відповідальних, здатних мислити неординарно, генерувати нові ідеї та приймати нестандартні рішення. Ось чому одне із головних завдань школи – підтримка учнівської молоді, чия життєва позиція спрямована на активну участь у громадському житті, молоді, яка має організаторські здібності, усвідомлює себе лідером, розуміє, що великі справи починаються із малих вчинків. Школа – це мікромодель громадянського суспільства. Основи громадянського ставлення і демократії закладаються з дитячих років, і самоврядування допомагає учням організувати власне життя і життя своїх товаришів. Досвід взаємостосунків, розв’язання конфліктів, виявлення і захисту своїх інтересів, здобутий у школі, стане корисним багажем, з яким школярі увійдуть у доросле життя.

   Клас має реально діючі органи самоврядування, які в основному самостійно та правильно розв’язують питання планування, організації, регулювання та контролю.

          У нашому класі склалась така структура учнівського самоврядування (див. додаток 5): сектор знань, сектор інформації і повідомлень, сектор дисципліни і порядку, сектор суспільно-корисних справ, сектор розваг і відпочинку, сектор мистецтв і дизайну, сектор спорту, сектор волонтерського руху» «Пошук», сектор «Живи, книго!», сектор «Зелений світ». Кожен орган має свої, чітко визначені обов’язки. При виборі членів секторів враховується, насамперед, бажання та індивідуальні здібності учнів. Староста класу та помічники старости класу обираються на перших класних зборах. Вибори проводяться відкрито, кожен учасник ділиться своїм баченням розвитку колективу. Вкінці кожної чверті актив класу звітує перед усіма учнями про виконану роботу. Така система учнівського самоврядування класу виявилась результативною: учні активно включаються у життя класу і школи, вчаться працювати разом, організовувати цікаві заходи і брати на себе відповідальність.

Структура самоврядування класу перебуває в стані позитивних змін та самовдосконалення. Розширюється коло учасників. Учні класу є активними учасниками шкільного об’єднання «Моноліт». У 2009 році наш клас став переможцем у номінації «Клас року». Незмінний командир класу Луковець Віталія неодноразово була переможцем в номінації «Кращий командир класу»

Отже, підсумовуючи досвід моєї роботи, можна виділити такі його основні аспекти:

- проектування основних напрямів діяльності відповідно до мети виховання особистості;

-  взаємозв’язок навчальної і позашкільної виховної роботи, скоординованість усіх виховних впливів і форм, їхні необхідність і достатність, чіткий ритм і раціональна організація життя колективу;

- наявність відповідних відносин, що забезпечують самопочуття дитини в колективі (статус особистості в міжособистісних відносинах, почуття внутрішньої єдності з товаришами, соціальна захищеність, тощо);

- здійснення всіх напрямів діяльності як комплексу впливів на особистість в єдиному цілеспрямованому процесі; використання виховних технологій, які максимально сприяють формуванню соціальної та моральної компетентності учнів;

- емоційна насиченість життя класу;

- творче співробітництво, що виражається в гуманному, довірливому стилі відносин дорослих і дітей, у їхньому взаєморозумінні і взаємодії щодо всіх колективних справ;

- орієнтація на випускника як кінцевий результат виховної діяльності (загальна спрямованість і соціальна активність, моральна культура і духовна зрілість, готовність до праці, до вибору професії, продовження освіти, до сімейного життя).

Рівень актуальності висвітленого досвіду підтверджується культурою поведінки моїх вихованців, умінням знайти своє вагоме місце в учнівському колективі, інтелігентно відстоювати свої позиції, шукати шляхи компромісу в життєво важливих питаннях, брати участь у житті громади, суспільства, допомагати тим, хто поряд. Ці вироблені уміння, навички та моральні принципи, на мою думку, стануть хорошим дороговказом у підготовці до самостійного життя моїх вихованців. 


Проект «Територія добра»

https://docs.google.com/document/d/1hqi0Hlc6uExZ38hY_-tdACnlhK5734IlN0yhsfIKWL8/pub

СИСТЕМА ВИХОВНОЇ РОБОТИ